... Ось і в нашій федерації ми зростили «кадри» і щоб не відбувалось – завжди вони ображені, «зарізані». А винними в них хто завгодно, тільки не вони самі! Таким людям, як Олег Чуканов та його оточенню завжди притаманно перекрутити все з точністю до навпаки.

МАТУЛЕВСЬКИЙ МИКОЛА АНАТОЛІЙОВИЧ – президент Федерації ушу/гунфу та цігун України, віце-президент Спортивного Комітету України, член Виконкому Європейської федерації ушу (EWuF), представник Європейської федерації ушу з присвоєння дуаней, Заслужений тренер України, МСМК.

«Національна федерація» – титул чи тавро.

Кор: Федерація ушу/гунфу та цігун України (ФУГЦУ) була створена однією з перших серед, так званих, федерацій східних єдиноборств. А коли і як саме?
Матулевський Микола (М.М.): Так, у 1988 році при Держкомспорті УРСР була започаткована діяльність нашої Федерації, яка мала назву «Федерація ушу УРСР». Першим президентом був обраний Віктор Тарасов – адмірал, доктор фізико-математичних наук. До президії було обрано чимало відомих сьогодні фахівців з різноманітних видів єдиноборств. Віце-президентом було обрано мене. Після припинення діяльності секцій карате в СРСР у 1982 році – це була перша громадська організація яка втілювала нові тенденції розвитку світового спорту та оздоровчих систем. Згодом було створено федерації карате-до різних напрямків, айкідо, тхеквондо та багато інших. Починаючи з весни 1991 року в наших лавах лишились саме ушуісти.
З 1993 року Федерація ушу/гунфу та цігун України є членом Міжнародної федерації ушу (IWuF) та Європейської федерації ушу (ЕWuF), які визнані МОКом. У 1995 році збірна команда України з ушу стала володарем Кубку Європи. У 1998 та 2000 рр. – наша збірна чемпіон Європи., а 2002 та 2004рр. посіла друге та третє місця відповідно. У 2000-2005рр. – ми володарі кубків Світу за версією WCKA. Молодіжна збірна України з ушу на чемпіонатах Європи серед молоді у 2003 та 2005 рр. посіла, відповідно, друге та третє місця. За всі роки нашої роботи підготовлено 79 Майстрів спорту України, 27 Майстрів спорту міжнародного класу, 8 тренерам присвоєно звання „Заслужений тренер України”. Ми здобули сотні міжнародних нагород.

Кор.: Зараз навколо ушу/гунфу розгоряються справжні пристрасті, як і нещодавно, коли комісією Мінсім’ямолодьспорт України приймалось рішення про надання одній з федерацій тхеквондо статусу «національна федерація”. Чому таки важливий цей статус і чи існує подібне в міжнародній практиці, взагалі?
М.М.: Статус національної федерації, затверджений Законом України «Про фізичну культуру та спорт» і 36 стаття цього закону повністю надає вичерпну інформацію про всі обов’язки та права спортивної федерації, якій такій статус надається. ФУГЦУ такий статус надавався вже двічі (починаючи з 1997 року, Кор.), а зараз ми втретє подали клопотання та всі необхідні документи.
В нас є здобутки та певні труднощі, як у всіх хто працює. Ми не просто федерація з виду спорту, а дійсно міцний колектив фахівців, які багато років викладають ушу/гунфу серед усіх верств населення у 23 областях України.
Щодо статусу як такого, то він існує в не багатьох державах на теренах, що колись були територією СРСР. За кордоном, наприклад в Європі або ж у Америці, достатньо зареєструвати федерацію чи асоціацію в національному олімпійському або профільному комітеті, незалежно входить вид спорту до Олімпійських Ігор чи ні. Державними структурами там не присвоюються спортивні звання та розряди. Рівні досконалості, як наприклад у карате чи тхеквондо, встановлюються відповідними міжнародними або континентальними федераціями. Тобто все залежить від міжнародних федерацій – їх статутних вимог, програмних нормативів та відповідних рішень. Відтепер, у Європейській федерації ушу запроваджено систему дуанів, тобто відповідність певним рівням опанування ушу. До того ж, існує достатньо жорсткий контроль за дотриманням статутним вимогам. У наших міжнародних федераціях (IWuF та EWuF), представниками яких ми є в Україні, починаючи з 1999 року, коли IWuF увійшла до МОКу і поставила за мету включити ушу до програми Олімпійських Ігор, з’явилось багато нововведень. Зокрема це і допінг-тести, наявність медичних сертифікатів, енцефалограм, кардіограм тощо.
А головне – нові правила та нове ушу. З листопада 2003 року статутом Міжнародної федерації ушу (IWuF) забороняється брати участь у змаганнях та інших заходах з ушу, які організуються структурами що не є членами IWuF.
Міжнародні федерації співпрацюють зі своїми членами, які є їх представниками в тій чи іншій державі, а не з державними органами влади на місцях. Одна країна – одна федерація – одна команда.
За законами України тільки «національна федерація» має право представляти країну на міжнародних змаганнях, організовувати національні чемпіонати, а також проводити міжнародні заходи. Але все це тільки для таких як ми! А от “ображені та заслужені” користуються, всупереч Закону України “Про фізичну культуру та спорт” всіма можливими для національної федерації і неможливими для них самих правами: називають себе “збірною України”, “суддями національної категорії” (зокрема О.Чуканов та В.Федорцов), спокійнесенько організують т.з. міжнародні змагання, представляють себе ЄДИНОЮ В УКРАЇНІ справжньою федерацією з ушу! Саме так сталось під час візиту делегації “дітей лейтенанта Шмідта” до посольства КНР в Україні. Тоді третьому секретарю посольства з питань культури пану Гун Деню пан Чуканов розповів як щільно вони “працюють з Міністерством”.
 

Кор.: Отже головні «монополісти» міжнародні федерації, національні олімпійські комітети, державні спортивні організації чи національні федерації з видів спорту?
М.М.: Говорячи про ушу/гунфу можна стверджувати, що міжнародні федерації, тому що вони регламентують можливості спортсменів брати участь у цікавих для них змаганнях через статутні обмеження. Якщо не дослухатись, можна бути і дискваліфікованим. А національна федерація як представник міжнародної організації, має виконувати свої обов’язки відповідним чином.

Кор.: А якщо ні? Звідки буде відомо про порушення?
М.М.: Так з того ж Інтернету, преси, а часом і від суперників, які «допоможуть» у письмовій формі керівництву федерацій дізнатись про «ліві» вояжі. Не треба і забувати про те, що я член Виконкому Європейської федерації, а там такі «відхилення» не сприймають.

Кор.: Такі суворі правила містяться мало не в усіх статутах міжнародних федерацій. Як найдревніший вид воєнного мистецтва – ушу –(саме так перекладається на українську), можливо має свої особливі вимоги?
М.М.: Так, авжеж. Зі статутом IWuF можна познайомитись на сайті www.iwuf.org. цієї організації. Але вже наперед скажу, що IWuF вважає себе єдиним володарем та розпорядником ушу, а отже і монополістом. Так розроблені та запроваджені китайськими спеціалістами програми можуть використовувати тільки члени IWuF. На їх думку, вони мають авторські права на ушу, а формальні вправи кожного з 10 стилів сучасного ушу та всі традиційні стилі (а їх існує понад 130, що достатньо відомі, в т.ч. 36 «шаолінських») – належать IWuF, штаб-квартира якої знаходиться у Пекіні і розташована у Держкомспорті КНР.

Кор.: Отже, монополісти чи спадкоємці?
М.М.: А це вже по ситуації. Кожний китаєць для любителів ушу – живий Учитель – незалежно від того хто він насправді і що робить в Україні – він «представник великої спадщини». А з точки зору IWuF – саме їх організація є правонаступником історичної та культурної спадщини й традицій всього величезного надбання китайської культури, в т.ч. й ушу в його сучасному вигляді.
Стає зрозумілим, що учбові програми, методики, правила змагань і інші розробки та практика застосування ушу/гунфу у його сучасному вигляді мають не тільки багато тисячолітню основу, як «дев’ять тисяч учителів», але й конкретних авторів, до речі, ще живих. Одним з них є майстер У Бінь – наставник відомого тепер у всьому світі Лі Лян Цзє (Джета Лі), багаторазового чемпіона КНР з ушу.
Також відомий у всьому світі професор Уханського інституту фізкультури та спорту, один з моїх вчителів, Тян Бай Лун, безпосередньо брав участь у складанні останніх стандартних комплексів, зокрема цяншу (мистецтво спису) та цзєньшу (мистецтво прямого меча).
Брудна “Велика гра” в героїв.

Кор.: А популярність ушу взагалі розпочалась…
М.М.: З кінострічок, з того самого масового виду мистецтва. Раніше з фільмів за участю Лі Сяо Луна (Брюса Лі), а зараз з «Героїв храму Шаолінь» із Лі Лянь Цзє -вони просто зачарували мільйони глядачів в усіх куточках планети.

Кор.: Боротись з несправедливістю, з утисками, просуватись до світлого майбутнього без ворогів та перешкод і, на сам кінець – хепі енд? Чи не є це причиною ТАКОЇ КУПИ БРУДУ, що виникла в останні 3 роки навколо ушу в Україні?
М.М.: Дякую за влучний «діагноз». Справа в тому, що є певні люди, які хочуть все робити «під себе» – і документи, і законодавство, і висновки робити тільки на свою користь та виправдання.
Ось і в нашій федерації ми зростили «кадри» і щоб не відбувалось – завжди вони ображені, «зарізані». А винними в них хто завгодно, тільки не вони самі! Таким людям, як Чуканов та його оточенню завжди притаманно перекрутити все з точністю до навпаки.

Кор.: Миколо Анатолійович, якщо можна, докладніше, так би мовити, ретроспективу питання. Хто, коли і чому створив ще одну федерацію?
М.М.: На початку 2005 року офіційно була зареєстрована всеукраїнська громадська організація спортивної спрямованості «Українська федерація спортивного та традиційного ушу», яку очолив О.Чуканов. Знайшовся й почесний президент – на той час депутат Верховної Ради, поважна людина, голова одного з комітетів Кабміну, що пройшов шлях від мажоритарника, комуніста, й трудовика до фракції «Наша Україна» – Вадим Литвин (не плутати з екс-спікером ВР Володимиром Литвиним Кор..). І полетіли депутатські листи-запити і до СБУ, і до Генпрокуратури, і до МВС України, і до Мінсім’ямолодьспорту України з вигадками про нібито надані Міністерством гроші на міжнародні змагання, які я, нібито, розподіляв з чиновниками того ж відомства, а «нещасні» спортсмени їздили за свої кривні. От і з’ясовували, по черзі, всі силові відомства, відклавши свої справи: що грошей взагалі-то й виділено НЕ БУЛО! А «нещасні» їздили за рахунок своїх спортивних комітетів. І так з усіма «претензіями». Скарги, оговори, плітки, наклепи за наклепами. І головне – все що роблять самі – про це пишуть на нас.
Того разу не вийшло. Тоді знову заходились погратись у “війнушку” вже в Міністерстві. СКАРГА! На 4 аркушах з 11 питань кожне з яких містило ще кільканадцять. Дарма жаліються “постраждалі” на Міністерство! Бо за наказом Міністра України Юрія Павленка була призначена ціла комісія з 8 осіб де кожен з відповідальних працівників з півтора місяці попрацював збираючи матеріали для пана Чуканова. За всіма пунктами “претензій” комісія дала відповіді – дії національної Федерації повністю відповідають законодавству України.
Далі – більше. Незабаром з’являється заява Чуканова та Коваля до прокуратури Шевченківського району м. Києва про те, що вони, як на їх погляд, не отримали преміальні гроші за виступи на міжнародних змаганнях 2001 та 2002рр.. Дивний випадок амнезії – протягом трьох років вони були впевнені, що гроші отримали, а потім вирішили що ні. І знову все з початку: дослідча перевірка, складання протоколів, відвідання прокуратури свідками. В такий спосіб „зіркова пара” намагалась в черговий раз поставити брудну пляму на нашій репутації. Наклеп не пройшов – Чуканову й Ковалю було відмовлено в порушенні кримінальної справи проти мене.

Кор.: А Ви у свою чергу?...
М.М.: Звісно, на все це більше не можна не звертати уваги. Зараз у декількох судах прийнято до розгляду позовні заяви від нашої Федерації.

Кор.: А які спортивні здобутки були в ображених «вашим монополізмом»?
М.М.: Гарні були досягнення. А.Коваль та О.Нізамутдінова стали Майстрами спорту міжнародного класу, були в збірній України, одержували зарплатню від держави (з 2006 року ніхто, навіть призери найпрестижніших змагань з ушу, цих ставок вже не має. Кор.). З 1998 року А.Коваль виступав у складі збірної команди. Був багаторазовим чемпіоном України в окремих видах програми змагань таолу (формальні вправи), але тільки у певній кількості видів, у 4 чи 5 з 12 за регламентом змагань, а не в усіх. Тому він не єдиний хто був чемпіоном України. Кожного року чемпіонами України становляться майже 7 спортсменів у розділі таолу, та 18 у розділі саньшоу! І він не один в нашій країні призер чемпіонату Світу 2001 року. Це і Юрій Бесараб та Костянтин Матулевський з Києва, та ж Олена Нізамутдінова з Броварів.
До речі і у Португалії в 2002 році на 9-у чемпіонаті Європи та на 10-у чемпіонаті у Росії у 2004 році ми подавали офіційні протести в Апеляційні комісії та відстоювали медалі Коваля. А закиди, накшталт «перешкоджали виступам”, “викинули з команди” – не більш ніж чергове безапеляційне гасло наших опонентів.
10 років Чуканов з дружиною освоювались у нашій, тепер вже колись і їхній федерації. Стали майстрами спорту, а згодом і майстрами спорту міжнародного класу. Потім вони, закінчивши спортивну кар’єру, стали Заслуженими тренерами України.
Ми готували їх в 1994 році до чемпіонату Європи і в 1995 році до чемпіонату Світу та Кубку Європи. Згодом і їх учнів, що увійшли до складу збірної А.Коваля та О.Нізамутдінову. До речі – чисто на громадських засадах. В нашій організації ніхто зарплатні не одержує. Легенда про «боротьбу з перешкодами» народилась у 2003 році. От і почали з’являтись у ЗМІ «помилки» про нас і наші досягнення.
В Україні є багато прославлених спортсменів з ушу на честь яких неодноразово піднімали прапор держави та грали гімн. Це і Майстер спорту міжнародного класу Оксана Сильвестрова, яка виступала за збірну команду 12 років! У 1993-2004 роках вона була і володарем і призером Кубків Європи, багаторазовим чемпіоном та призером чемпіонатів Європи. А майстри спорту міжнародного класу Руслан Кузений (Київ), Олег Юшков (Київ), Роман Бесєдін (Харків), Олег Постолов (Харків), Олена Кадігрова (Бердянськ), чемпіон Світу 1999 року у вазі 90 кг. Шаміль Магомедов (Київ), чемпіони та призери чемпіонатів Європи Максим Вершина (Запоріжжя), Віктор Селезньов (Одеса), Андрій Куянцев (Одеса), Олександр Філінський (Житомир), Євген Пєлих (Херсон), Віталій Однорог (Київ) та багато інших чудових спортсменів – скромних людей, як і належить бути достойним.

Кор.: Було б цікаво дізнатись, де проходив чемпіонат Світу 2005 року і справді чому Коваль на нього не потрапив? Він же дійсно за регаліями достойний…
М.М.: 7-й чемпіонат Світу пройшов у Ханої (В’єтнам) у грудні минулого року. А з Ковалем та його керівником завжди скандали та непорозуміння. Чуканова рішенням Президії Федерації було знято з посади голови нашого осередку у Київській області ще в березні 2004 року. Свого членства в ФУГЦУ Коваль не підтвердив. Восени ми закрили свій осередок на Київщині, і таким чином, ніякого відношення до нашої організації вони вже не мали. Більше того, весь 2005 рік. Коваль був ще спортсменом-інструктором Міністерства, виїздив на інші змагання, що не є офіційними і не мають відношення до міжнародних федерацій визнаних МОКом (IWuF та EWuF) і до яких ми входимо як повноправні члени.
Я вже казав, що ми не маємо права порушувати статути міжнародних організацій до яких входимо бо ризикуємо бути дискваліфікованими. Але зважаючи на те, що Міністрество звернулось до Федерації з проханням включити Коваля до складу збірної команди, Президією Федерації було прийнято рішення дозаявити Коваля і звернутись до Оргкомітету чемпіонату з проханням про його допуск. Не звертаючи увагу на проблеми Коваля зі здоров’ям та відмову комісії Українського медичного центру підписувати заявку для його участі у змаганнях, Федерація зробила все можливе щоб уладнати цей конфлікт. Але на останніх зборах збірної команди, перед вилітом до Ханою, Коваль своєю зухвалою поведінкою викликав природне обурення всіх присутніх – ЗБІРНА КОМАНДА УКРАЇНИ У ПОВНОМУ СКЛАДІ відмовилась бути поряд з ним на змаганнях і написала колективного листа до Міністерства на ім’я директора Департаменту фізичного виховання М.В.Дутчака. За цим листом, протягом чотирьох годин в Управлінні неолімпійских видів спорту Міністерства за участю Коваля, Чуканова, членів національної збірної команди України, головного тренера збірних команд Л.Солодиліної, чиновників Міністерства була спроба знайти консенсунс. Але марно – Коваль не вибачився, а збірна навідріз відмовилась бути з цією людиною поруч. Звісно, Коваль нікуди не поїхав, а його керівник зчинив галас.
А юні гравці чужої великої брудної гри і гадки не мають що до чого. Під прапором ходи “за справедлівістю” вони вірять в світлу ідею: “Захистити ушу і забрати його собі!”. От їм кажуть, що злі дяді з національної Федерації і майстрів спорту їм не дають, і з собою нікуди не беруть… А віра – це коли без питань. І без роз’яснень. Отже про те, що тільки державні спортивні установи можуть присвоювати спортивні розряди, а звання – то тільки саме Міністерство, і аж ніяк не національна федерація – не чують!
 

“Справа Кремлівських лікарів” – рецепти “ноухау”.

Кор.: Як ви прокоментуєте що “ріжуть” за станом здоров’я? Що Ковалю підмінили кардіограму? Кого звинувачують?
М.М.: Думаю, що як “манію переслідування”. Краще про це спитати весь великий колектив фахівців Українського Центру спортивної медицини та головного лікаря збірних команд України, де протягом двох днів відбувалось медобстеження. Всім, хто проходить диспансерізацію на Тарасовський 6 добре відома ця адреса. А недопуск у заявці ми справді отримали на двох спортсменів, в т.ч. і на Коваля. В вечорі того ж дня копія заявки була в Міністерстві, а вже вранці наступного дня Коваль нібито вже пройшов призначене йому спеціальне обстеження в Українському центрі іммунології, і одержав позитивні результати всіх аналізів і таке інше (доречно зазначити, що подібне обстеження, за звичай, триває тиждень. Кор.). Не зважаючи на висновок комісії, допуск на змагання йому таки дали. Хто дзвонив до Українського Центру спортивної медицини і звідки – “ноухау” Чуканова.

Кор.: Як часто Чуканов користується своїм “ноухау”?
М.М.: Повсякчас. Суцільне телефоне право та фальшування загальновідомих фактів. Часом його діяльність виглядає як “криве дзеркало”. Але не секрет,що культура, зокрема спорт та мистецтво, це соціальні явища. Який соціум – така й культура: що нагорі те саме й долу. Отже, гра у “важливу державну справу”, в революцію, у передвиборчу боротьбу – хто на кого більше напише, хто себе більше розхвалить – тому й буде і “шана”, і “влада”.
Наприклад, пишуть і пишуть Чуканов і Коваль, що Міністерство виділяло гроші на відрядження, а цього не було. Перевірили. І справді не було. І навіть жодної копійкі держава не дала у 2003 та 2005 роках на підготовку та участь молодіжних збірних команд України у 1-у та 2-у чемпіонатах Європи серед молоді. А для національної команди знаходилось від 8 до 12 тисяч гривень на рік. А вони пишуть:”Давали і все це десь там подів Матулевський”. Вся ця брехня друкуєть в обласній пресі та всекураїнських виданнях – от і все “ноухау”. В нас люди довірливі, чуйні…
Є ще цікаві технічні прийоми – голосно кричати “допоможіть!” і тихесенько писати у ЗМІ – “нас тисячі”. А хто перевіряв це? Така ж “качка” про “резерв дітей 12-17 років у Запоріжжі” – там навіть осередку цієї федерації нема. Така ж сама “інформація” про участь у “міжнародному фестивалі” в Броварах збірних команд з Молдови, Росії, Ірану та Китаю яких обійшла “збірна команда України”. Вказувати цифру в 3500 членів “своєї” федерації – це з офіційного звіту областей в Міністерство за 2005 рік про наявність в Україні учнів ДЮСШ з ушу і тих, хто постійно тренується в секціях та групах ушу і є членами нашої Федерації.
Зчинити галас, що не допустили до участі у національному Чемпіонаті України – це теж “ноухау” наших бувших колег. Положення про Всеукраїнські змагання з ушу, які щорічно розробляються фахівцями Міністерства для всіх видів спорту, типові. Ми тільки вписуємо свої строки, місце проведення, програму змагань та вік учасників. І підписуються такі документи двосторонньо: Міністерством та Федерацією. У 2005 році учасникі змагань повинні були подати попередні заявки за 40 днів до початку, у цьому році – за 25 днів. У 2005 році Чуканов подав попердню заівку за 12 днів, бо закони існують не для таких “казкарів”. Все це створює проблеми для оргкомітету змагань, для суддівської колегії. Тим більше, що стали більш складними правила та вимоги. Такі як Чуканов живуть за власними правилами в які не вписуються повага до тих хто поряд.
Можна було б продовжити далі та наводити приклади, їх чимало накопичилось за 10 років “спільної праці”. Думаю, що всі зацікавлені зможуть ознайомитись з ними у прес-центрі Федерації.

Кор.: А що це за “така собі коаліція проти монополії Матулевського”, яка складається за висловом пана Чуканова з “кількох федерацій різних видів боротьби”?
М.М.: Слова, слова… Не більше ніж черговий уривок з передвиборчих технологій. Знову таки підтекст: “Я не один, нас багато, а вкупі ми…ого!”. А якщо без жартів, то про створення парламентської коаліції ми всі протягом тривалого часу чули. От він і собі... Мені особисто нічого подібного не відомо. Ми займаємось ушу/гунфу, а що до інших федерацій – маємо тільки дружні щирі стосунки.
Влітку 2005 року мене було обрано віце-президентом Спортивного Комітету України. За це голосували президенти неолімпійських видів спорту. Серед них були ВСІ президенти “федерацій боротьби”. Це факт, а все інше – балаканина.
Взагалі, серйозно ставитись до того, хто, що, комусь сказав, або хто з ким особисто знайомий – не варто. Не ті часи, знаєте. Є гарне прислів‘я: "Скільки не кажи халва, у роті солодко не буде". А народна мудрість – досвід поколінь людей – це вже серйозно. Тому знаю, що, дійсно "життя все розставить на місця!”
 

Кор.: Яке Ваше особисте ставлення до А.Коваля? Чи справді він є "зіркою" і звідки такі, я б сказала, такі жовчні нападки на Вашу сім‘ю? Адже, як не тільки на мою, а й на громадську думку, сімейні династії в культурі, науці, творчих професіях, спорті – це навпаки, дуже вшановлюються суспільством. Продовження традицій сім'ї, або вчителів – це ж продовження традицій, спадкоємство…
М.М.: Отже, згоден з Вами цілком. Справді, в нас спортивна сім‘я. Батьки моєї дружини відомі професійні тренери, сама Людмила Яківна має чимало спортивних звань, нагород, титулів. Вона Майстер спорту СРСР, МС України, МСМК України, ЗТУ, неодноразова чемпіонка Світу з традиційного ушу, зокрема 2000-2003рр., та 2005 року у стилях тацзіцюань, тайцзі з мечем (цзєнь), зі зброєю та без зброї. Вона Майстер високого цігун і т.і. Має чимало відзнак КМДА, подяки мера м. Києва, а також орден "Знак пошани". А за результатами тренерської роботи неодноразово нагороджувалась і як кращий тренер року, як і я сам. Сім‘ї Дерюгіних, Турчиних, Влохів, Тишлерів, Олександрових – мабуть потрібна окрема стаття де були б самі прізвища спортивних династій, за вашим висловом.

Кор.: А Ваш син – спортсмен вже в теперішньому поколінні?
М.М.: Не знаю, звідки стільки негативу у висловах пана Чуканова. Адже на змаганнях, судячи з протоколів, Костянтин Матулевський та Коваль Андрій майже “не зустрічались" тому що виступали у різних видах програми таолу.
За спортивні досягнення 2005 року Костянтина Матулевського та Владислава Сидоренко (Майстер спорту України з ушу) було визнано та нагороджено за номінацією "Кращий спортсмен року" м. Києва, а за 2003 рік Костянтин визнаний кращим за результатами підрахунку Держкомспортом України.

Кор.: Розкажіть про власного сина самі.
М.М.: Костянтину Матулевському 20 років. Він навчається в медінституті, закінчує третій курс УАНМ на медичному факультеті. Вільно володіє двома іноземними мовами. Має чимало грамот та дипломів не тільки зі спортивних змагань. Ушу/гунфу став займатись з 4 років. Саме тоді ми розробили спеціальну методику для самих маленьких. Так, зі свого найменшого учня ми вже 16 років навчаємо малюків бути міцними, здоровими і не обмеженими в активності. Але засобами ушу запровадили і розповсюдили свій досвід і у дитячих садках, і в молодших класах шкіл..
А про спортивні досягнення Костянтина, як заведено у тренерських сім‘ях, ми говоримо як про одного з учнів, або членів команди. Особисто він триразовий чемпіон Європи і срібний призер серед молоді 2003 року. Тому за кількість здобутих очок і став кращим спортсменом у 2003 році. У 2000-2003рр. – багаторазовий володар та призер Кубків Світу серед юніорів, а у 2005р. чемпіон Світу з сучасного ушу за версією WCKA. У 2004 році на змаганнях у Ченьжоу (КНР), які чомусь називають турніром "у монастирі Шаолінь" (хоча він у двох годинах їзди від столиці провінції Хенань, це відбувались змагання) – має золоту медаль (даошу) та срібну (цзюй цзєнь). У 2001 році на 6-у Чемпіонаті Світу посів друге місце у традиційних стилях, а в Ханої, на 8-у Чемпіонаті Світу Костянтин, у команді з Владиславом, показав 3-й результат у розділі дуйлянь – постановчі поєдинки зі зброєю.

Кор. Звідти в пана Чуканова виникла ідея, щоб звести побитись його “зірку” та власне Костянтина? Ви це розцінюєте як виклик?
М.М.: Висновки та заяви Чуканова дуже важко взагалі якось розцінювати з точки зору здорового глузду. Матеріал розміщений у № 38 “СГ” за підписом Тетяни Когутич розцінюю як чергову провокацію. Звичайна журналістська етика та відповідальність за достовірність розповсюджуваної інформації могли б переважити. Але цього, на жаль, не сталось.
Слід зважити на те, що Андрій, як і Костянтин, ніколи не брав участі у саньшоу (повноконтактні поєдинки) рівня всеукраїнських чи міжнародних змагань. Тому дуже дотепно чути про хворобливі фантазії щодо “запропонованих пропозиції” двобою між Андрієм Ковалем та Костянтином Матулевським. Маячня якась. Знаєте, такий собі комп’ютерний “файт”.
Хоча ідеї побитись в пана Чуканова виникали і раніше. Вчинити галас, влаштувати бійку зі спортсменом в автобусі під час повернення зі змагань ще у 2000 році. Та чого тільки не набачились! І бруду в Інтернеті, і розповсюдження пліток, якихось погроз. Взагалі, за висловом однієї відомої співачки:“Зірка – це скупчення газів”. Тому зіркова хвороба нам не загрожує. Може, виходячи з таких позицій, ми не кричимо на весь світ про супер чемпіонські досягнення, не намагаємось когось зробити лідером.
В ушу не можна бути першим”, так говорили майстри древніх часів, повторюємо і ми. Можна посісти перше місце на конкретних змаганнях, але серед тих, хто на них прибув, і тільки саме того дня. І так у будь яких справі, конкурсі, поєдинку.
А от три року тому, тодішній консультант ФУГЦУ, пан Му Юйчунь радив мені “тягти своїх”. “Син – завжди цар” запекло наставляв Му. Казав:”В Україні не як в Китаї.” Авжеж – ми не китайці, а українці. І царів і зірок в законі у нас не буває. Мабуть тепер хтось і пану Чуканову дає цінні поради: як і що побільше наклепати, підключити психологів, юристів, референтів, політтехнологів…

Кор.: Микола Анатолійович! А чи знаєте Ви якісь цікаві приклади з історії, коли щось подібне відбувалось із затьмареними якимись гаслами людьми?
М.М.: Ну, от і договорились! Тепер Ви самі теж мене провокуєте дати якісь політичні шаржі! Хоча, з історії середньовіччя до наших часів дійшли факти дивного явища, яке отримало в наукових колах загальну назву “Хрестовий похід дітей”. Тоді на початку 13 століття хлопчик-підліток Стефан біля Орлеану у Франції, ніби зустрівся з монахом, який втлумачив йому не мало – не багато, а очолити дитячий похід проти мусульман за Гробом Господнім. До купи збивались сотні, а згодом тисячі дітей, які бігли з дому. “Слава” маленьких “хрестоносців” дійшла до Німеччини. Там вже підліток на ім”я Ніколас став ватажком. Він почав віщувати майбутнє, робити “чудові” зцілення і швидко зібрав тисячі дітей. Потім “армії” рухались до моря, з надією, що Середземне море розступиться і вони досягнуть іншого берега. А там їм віддадуть Гроб Господень. Вони імітували походи хрестоносців 11 століття. Майже всі діти, а їх було понад десятки тисяч з усієї Європи, загинули від голоду, хвороб нещасних випадків та нападів язицьких племен, що мешкали в Альпах; багатьох спіткало рабство та полон. Всі вірили у святу справу, у боротьбу за правду… Таке явище добре відоме сучасним психологам, як колективний самогіпноз.

Кор.: Ви маєте не одну вищу освіту, багато знаєте, вмієте і демонструєте власноруч, викладаєте ушу багато років. Чому Вашу освідченість та фаховий рівень О. Чуканов порівнює з сектанством?
М.М.: Це його власний винахід, або рівень сприйняття об’єктивної дійсності, адже йому та його прихильникам ніхто не заважає створити власну версію, працювати, стати членами будь-якої міжнародної організації. Ім багато разів це пропонувалося працівниками Міністерства. Закони України дають для цього широкі можливості.
Треба мати свій вид спорту! Ушу як такого у переліку видів спорту в Україні не існує. Є офіційна назва УШУ/ГУНФУ. Але їх організація різними засобами тисне на голів обласних управлінь з фізичної культури та спорту з метою підписання договорів зі “своїми” осередками, де вони є. А це порушення законодавства, тому що не можна підписувати подвійні договори на один вид спорту, а якщо підписувати на інший – то офіційно він не існує. Такі порушення вже є фактом у Донецькому, Луганському, Черкаському облспортуправліннях по фізичній культурі та спорту. На черзі чергова атака на Вінничені та у Києві. Наше суспільство тільки нещодавно почало змінюватись і тому демократію, на жаль, багато хто розуміє аж не як дотримання законодавства при волевиявленні, а навпаки: “Роблю що хочу – тому що так сам вирішив.” От вам і похід за статуcом!

Кор.: Чому конкурс названо нечесним? Чи не є це некоректним по відношенню до Міністерства та призначеної комісії?
М.М.: Так, але не тільки некоректним, а й зухвалим. Справа в тому, що „Українська федерація спортивного та традиційного ушу” документів до Міністерства на конкурс не подала. Ми вже зробили це кілька тижнів тому. Отже і в цьому питанні має місце “специфічність” подачі інформації та висновків.
Кор.: Чи є Вам чим похвалитись? Може щось про олімпійське майбутнє ушу? Перспективи?
М.М.: Про те що ушу не буде у програмі Олімпійських Ігор – 2008 у Пекіні, стало відомо ще в серпні 2002 року. Комісія МОКу, що розглядала питання про введення чи виключення видів спорту до програми Пекінської Олімпіади, дійшла висновку не на нашу користь.
Вже існує рішення Міжнародної федерації ушу, що у Пекіні у 2008 році відбудеться міжнародний турнір, присвячений Олімпіаді у КНР. Ця інформація розповсюджена і мережею Інтернет і роздрукована ЗМІ.
Ми внесли на останньому Конгресі Міжнародної федерації ушу у Ханої цікаві для всіх пропозиції, які вже знайшли своє втілення: Так, 1-й Всесвітній фестиваль з традиційного ушу, що відбувся в жовтні 2004 року, вже має назву 2-й Чемпіонат Світу з традиційного ушу. Слово "фестиваль", в перекладі з китайської на англійську та українську, мав зовсім інше значення ніж мав називатися. То були грандіозні змагання за участю близько 2 тисяч людей з усього світу. І друга наша пропозиція – ушу вже ближчим часом увійде до програми Всесвітніх Ігор! Тим більше, що до програми Азійських Ігор ушу введено багато років тому.
Отже залишилось чекати завсім не довго. Через кілька тижнів закінчиться „битва” за національний статус і … Це ще не факт, що все завершиться і “похід дітей” добіжить свого логічного кінця. Ми готові відстоювати своє право жити в правовій державі, право на справедливість і дати гідну відсіч брехні та наклепам на нашу адресу.

Ганна Глібова

Р.S. Всі наведені факти підтверджені документами, які можуть бути надані у випадку необхідності.