У номері № 38 «Спортивної газети» від 30.05.-01.06.2006р. було надруковано матеріал Т.Когутич - Олег Чуканов: «Не плекаю ілюзій щодо можливої зміни офіційної федерації», в якому йшлось про числені претензії та необґрунтовані звинувачення на адресу Федерації ушу/гунфу та цігун України та її керівництва.

29 червня в УНІАН відбулась прес-конференція де журналісти на власні очі ознайомитись з офіційними документами стосовно «суті питання». Головною метою опонентів федерації, є бажання забрати собі статус «національної» будь-якими методами за засобами.

У прес-конференції взяли участь: директор прес служби Федерації, члени національної збірної команди України з ушу/гунфу; відповідальний секретар Федерації, неодноразовий призер чемпіонатів та кубків Європи, МСМК – Олег Юшков; головний тренер збірних команд України, ЗТУ – Людмила Солодиліна; президент Федерації, віце-президент Спортивного Комітету України, ЗТУ – Микола Матулевський; тренери-викладачі Федерації, керівники місцевих осередків.

Маловідомі широким колам громадськості факти, цікаві відеозаписи ретроспективи розвитку сучасного ушу, заохотили нас до журналістського розслідування.

З офіційних та достовірних джерел.

Так, у 1988 році при Держкомспорті УРСР була започаткована діяльність Федерації ушу/гунфу та цігун України (ФУГЦУ), яка тоді мала назву «Федерація ушу УРСР». Першим президентом був обраний Віктор Тарасов – адмірал, доктор фізико-математичних наук. До президії було обрано чимало відомих сьогодні фахівців з різноманітних видів єдиноборств. Віце-президентом було обрано Миколу Матулевського. Після припинення діяльності секцій карате в СРСР у 1982 році – це була перша громадська організація, яка втілювала нові тенденції розвитку світового спорту та оздоровчих систем. Згодом було створено федерації карате-до різних напрямків, айкідо, тхеквондо та багато інших. Починаючи з весни 1991 року в лавах ФУГЦУ лишились саме ушуісти.

З 1993 року ФУГЦУ є членом Міжнародної федерації ушу (IWuF) та Європейської федерації ушу (ЕWuF), які визнані МОКом. У 1995 році збірна команда України з ушу стає володарем Кубку Європи, у 1998 та 2000 рр. – чемпіоном Європи., а 2002 та 2004рр. посідає друге та третє місця відповідно. У 2000-2005рр. – українські спортсмени з ушу володарі кубків Світу за версією WCKA. Молодіжна збірна України з ушу на чемпіонатах Європи серед молоді у 2003р. посідає друге, а 2005 р. – третє місця, займає друге місце на Кубку Європи серед молоді у 2004 році. Статус національної федерації Держкомспортом України надано у 1997, та у 2002рр. За всі роки роботи ФУГЦУ підготовлено 79 Майстрів спорту України, 27 Майстрів спорту міжнародного класу, 8 тренерам присвоєно звання „Заслужений тренер України”. Здобутки на міжнародній спортивній арені – сотні нагород.

ФУГЦУ, і до тепер, є громадською неприбутковою організацією, що об’єднує 23 обласні осередки в т.ч. мм. Києва, Севастополя та Республіки Крим. Понад 10 тисяч людей різного віку, від малюків до дорослих, регулярно займаються цим древніми, і водночас, актуальними і сьогодні воїнськими мистецтвами: як сучасним комплексним видом спорту, оздоровлення та загартування.

За лаштунками, або інша сторона медалей.

О.Чуканов, та його дружина, у 1993р. приїхали в Україну і вступили до ФУГЦУ. Виступали, готувались разом зі збірною, виїздили на міжнародні змагання. Стали МСУ, згодом МСМК. Рішенням Президії ФУГЦУ на Київщині було засновано обласну федерацію начолі з Чукановим. Згодом, їх учні, А.Коваль та О.Нізамутдінова, з 1998 та з 1999р., відповідно, виступали в складі національної збірної команди України з ушу/гунфу. У ДЮСШ м. Броварів було відкрите і відділення ушу. Броварчани (за оригіналами протоколів) брали участь в усіх Всеукраїнських заходах ФУГЦУ. Мали медалі, Київська область теж посідала призові командні місця. А от восени 2003р. все змінилось, як і в керівництві Управлінні фізичної культури та спорту Мінсім’ямоолодьспорту України, тодішнього Держкомспорту. Як результат – рішенням Президії ФУГЦУ у березні 2004р. Чуканова було виключено зі складу Федерації. Коваль та інші також не мають членства у ФУГЦУ.

Ми прискіпливо ознайомились зі статутом Міжнародної федерації ушу (IWuF) – www.iwuf.org. – і стверджуємо, що справжнім монополістом є саме IWuF. Міжнародна федерація вважає себе єдиним володарем та розпорядником ушу. Так розроблені та запроваджені китайськими спеціалістами програми можуть використовувати тільки члени IWuF. На змагання IWuF допускаються тільки члени цієї організації, які не мають права брати участь у міжнародній діяльності інших організацій ушу (від редакції – а що це за тотальний монополізм такий, що IWuF дозволяє собі забороняти своїм членам-організаціям брати участь у заходах інших організацій ушу?! Це згідно яких законів вона бере на себе такі повноваження?!).

За «Даодецзином».

Щоб наше розслідування було об’єктивним і відображало «дух питання» ми вдались до знайомства із базисної основи китайської філософської думки. Адже, як виявилось, ушу за тисячоліття свого існування увібрало в себе чимало таємничих зразків та секретних засобів ведення воєнних дій!
У «Даодецзині» ми і натрапили на доречне тлумачення подій, що розгорнулись протягом останнього часу навколо, мало не єдиної, федерації, з так званих східних єдиноборств, яка ще не була розколотою шляхом простого ділення: «Сильне має послабитись, а слабке має зміцнитись».

За років перебудови Україна стала справжньою країною президентів. Був у СРСР один президент – а стало 15! Була одна партія – а стало… більше сотні! З рештою, і колишній спортсмен, а згодом і ЗТУ О.Чуканов, тільки-но і його дружина стала «заслуженою», вирішив «податись у всеукраїнські президенти». І розпочав із середини сильної організації вишукувати «ображених», невдоволених, «несправедливо засуджених» на змаганнях. Чемпіонів завжди одиниці: останні – учасники. Проста істина, але якщо поспівчувати, разом побідкатись – завжди знайдуться винні…

На початку 2005р. Мінюстом України була зареєстрована всеукраїнська громадська організація «Українська федерація спортивного та традиційного ушу», яку очолив Чуканов. Знайшовся й почесний президент – Вадим Литвин, на той час депутат Верховної Ради, поважна людина, голова одного з комітетів Кабміну, що пройшов шлях від мажоритарника, комуніста, й трудовика до фракції «Наша Україна». І розпочалася розсилка депутатських листів-запитів до СБУ, до Генпрокуратури, до МВС України, до Мінсім’ямолодьспорту України, в яких виборці, що проживають за адресою заслуженого подружжя Чуканових свідомо зводять наклепи на керівника ФУГЦУ. Ми особисто ознайомились з відповідями, що надійшли з вищевказаних інстанцій: (від редакції – цитуємо дослівно) «Фактів зловживань» і навіть наявності «їх предмету», а точніше, державних коштів виявлено не було. Цих грошей державою просто не виділялось.

Черговий «наступ» було здійснено вже на початку 2006р. Так, «ображені зірки», тренер та учень – О.Чуканов та А.Коваль – подали заяву до прокуратури Шевченківського району м. Києва в якій стверджували, що нібито, на їх думку, не одержали преміальних грошей три з половиною роки тому. Дивна річ! Протягом тривалого часу вони були впевнені, що гроші отримали, а тут вирішили що ні! І знову все з початку для тренерів і спортсменів ФУГЦУ та працівників Міністерства: дослідча перевірка, складання протоколів, відвідання прокуратури. В результаті, в прокуратурі швидко розібрались «що до чого» і Чуканову з Ковалем було відмовлено в порушенні кримінальної справи проти керівництва ФУГЦУ.

Метою була дискредитація федерації, що має статус національної, підрив авторитету організації, досягнень її спортсменів. З подальших подій стає зрозумілим бажання пана Чуканова досягти своєї мрії – привласнити всі здобутки ФУГЦУ собі та стати «головним ушуїстом країни». Для чого?!! Адже йому ніхто не заважав здійснювати, хоча і не законно, свою діяльність.

Ми детально вивчили «Закон України про фізичну культуру та спорт» де у Главі У-А «Національна спортивна федерація», Статті 36-6 «Держава та національна федерація» прозоро і стисло викладено, що держава надає певні повноваження щодо розвитку виду спорту; виключне право представляти свій вид у міжнародних спортивних організаціях та на міжнародних змаганнях; та виключне право на організацію та проведення національних та міжнародних змагань в Україні. Але закони писані, як виявилось, для тих хто дослухається.

Численні скарги пана Чуканова, за нашими висновками, яких ми дійшли після ретельного вивчення величезної купи документів, переконливо свідчать:

– його власні бажання, власні бачення, власні професійні вподобання мають розбіжності з існуючою законодавчою базою в галузі фізичної культури та спорту;
– його особиста амбіційність не обмежується загально-прийнятними правилами поведінки;
– його методи досягнення поставленої мети важко узгоджуються зі здоровим глуздом.

По мірі того, як ми все глибше занурювались у царину стратегічних планів повалення «національних монополістів українського ушу», в нас з’явився справжній спортивний запал – як може таке бути? Але, про все по-порядку.

«Справа Кремлівських лікарів»

Ми вирішили прояснити питання щодо «підміни кардіограми А.Ковалю». Кого саме звинувачують? З цим питанням ми звернулись Миколи Анатолійовича Матулевського.

– Краще про це спитати весь великий колектив фахівців Українського Центру спортивної медицини та головного лікаря збірних команд України. Там протягом трьох днів відбувалось медобстеження. У заявці ми справді отримали недопуск на двох спортсменів, в т.ч. і на Коваля. Ввечорі того ж дня, копія заявки була в Міністерстві, а вранці наступного дня, Коваль нібито вже пройшов призначене йому спеціальне обстеження в Українському центрі імунології, і одержав позитивні результати всіх аналізів і таке інше. Не зважаючи на висновок комісії, допуск на змагання йому таки дали. Хто дзвонив до Українського Центру спортивної медицини і звідки – “ноу-хау” Чуканова.

Рецепти “ноухау”.

Також нам вдалось з’ясувати і деякі цікаві подробиці застосування технічних прийомів цього «ноу-хау».

– В арсеналі цих людей використовується телефонне право та фальшування загальновідомих фактів. – розповів Микола Анатолійович. – Серед суто психологічних засобів – голосно кричати “Допоможіть!”, а самим писати й писати – “Нас тисячі”. А хто перевіряє таку звітність? Можна приписати собі “резерв дітей 12-17 років у Запоріжжі” – там УФСТУ навіть і осередку не має, а працюють тільки наші клуби. А чого вартий «міжнародний» фестиваль у Броварах! Молдова! Росія! Іран! Китай!... і всіх обійшла броварська «збірна команда України”. Вказувати цифру в 3500 членів “своєї” федерації…

Нам було не важко здогадатись, що за висловом «така собі коаліція проти монополії Матулевського» пустий звук. Виходячи з того, що саме президенти федерацій з неолімпійських видів спорту відкритим голосуванням обрали віце-президентом Спортивного Комітету України М.Матулевського. Коментарі просто зайві…

Зірка – це скупчення газів (з тлумачного словника).

Особливу увагу до себе до себе привертає повна відсутність логіки у вчинках та висловах стосовно членів національної збірної команди України, зокрема Костянтина Матулевського. Як розповів нам Олег Борисович Юшков:

– Костянтину 20 років. Він студент-медик. Вільно володіє кількома іноземними мовами. Триразовий чемпіон і срібний призер Європи серед молоді 2003р. У 2004р. на змаганнях у Ченьжоу (КНР) здобув золоту та срібну медалі. У 2001р. на 6-у Чемпіонаті Світу посів друге місце у традиційних стилях, а в Ханої, на 8-у Чемпіонаті Світу показав 3-й результат разом із Владиславом Сидоренком, у розділі дуйлянь (постановчі поєдинки зі зброєю) – розказав Олег Борисович.

– Взагалі в нашій збірній на «зіркову хворобу» ніхто не скаржиться. Ми всі одна команда. І це головне. А щодо запропонованої, на сторінках газети, бійки між Андрієм та Костянтином, – чергова провокація, яких і без того вже було не мало. На змаганнях ці спортсмени виступають у розділі таолу (комплекси), а не у саньшоу – повноконтактних поєдинках. Думаю такі необережні вислови личили б більше підлітку, що захоплюється комп’ютерними іграми у файт.

Замість звіту.

08 червня 2006р. Мінсім’ямолодьспортом України було оголошено конкурс щодо надання статусу «Національної спортивної федерації» всеукраїнському громадському об’єднаннню з кікбоксінгу (WAKO, ISKA), фрі-файту та ушу/гунфу. Документи приймались відповідно до вимог Закону України «Про фізичну культуру і спорт»у тритижневий термін з дати оголошення конкурсу. Наприкінці травня зі сторінок «СГ» пан Чуканов заявив: «Конкурс нечесний». А на 29 червня, документів від УФСТУ на конкурс не надходило…

Ушу не буде в програмі ОІ-2008р. – там буде організовано великий міжнародний турнір присвячений Олімпіаді – великим надіям що не здійснились.

Іван Колісниченко
Тарас Лобода